Моторний розвиток має надзвичайно важливе значення в розвитку дитини з ООП. І мова йде не лише про фізичний розвиток, а розвиток особистості в цілому. Справа в тому що ми маємо моторні та примоторні структури в головному мозку, що відповідають за контроль діяльності, рухову активність, координацію, мовленнєву рухливість, артикуляцію. Це – так звана зона Брока, мовно-рухова зона в передній лобній частині головного мозку, у нижній звивині домінантної півкулі. Вона відповідає за моторну організацію мовлення. Наприклад, для праворуких дітей домінантна півкуля – ліва, і навпаки.
Але біля неї, у моторинх і примоторних лобних долях, розташовані ділянки мозку, які відповідають за дрібну та загальну моторику. Ці ділянки мозкових структур взаємодіють між собою. Так, пожвавлюючи руки, ми пожвавлюємо зону Брока. А вона, зі свого боку, надсилає імпульс в органи артикуляції. Тоді вони краще рухаються – і мовлення покращується
Часто в дітей з ООП трапляються збої в співдружній діяльності мозку. Наприклад, кожна з півкуль відповідає за певні функції організму. Окремо одна від одної вони добре розвинуті – а співпраця порушена. Тому корисно робити вправи на розвиток міжпівкульної латералізації або співпраці.
Практичні вправи для особливих освітніх потреб добре розроблені, але їх знають переважно вузькі спеціалісти. Є такі вузькі напрями напрями, як-от нейродинаміка, нейрореабілітація, нейрокінезіологія. Вчителі початкових класів, асистенти вчителів, соціальні педагоги та інші фахівці, а особливо батьки, можуть додавати ці методики, інтегрувати завдання, ігри, вправи та використовувати їх у щоденній взаємодії з дітьми. має важливе значення.
Також нині багато говорять про мозочкову стимуляцію. Мозочок – це відділ головного мозку, який відповідає за координацію рухів, регуляцію рівноваги і м’язового тонусу. Розвиваючи мозочкову стимуляцію, ми долаємо шлях формування рухової навички. Вона нам потрібна для навичок письма, сидіння, вставання тощо.
Для відточення навичок є кілька етапів. Всі варто починати з невеликої швидкості, напруги в рухах, неточності. Далі – поступове зникнення неточностей у рухах. Потім – автоматизовані рухи, які не є енерговитратними для дитини. До цього треба прагнути. Адже якщо дитина спрямовуватиме багато зусиль на регуляцію моторної сфери, вона вичерпуватиметься. Зрештою, у дитини буде розсіяна увага, слабка пам’ять, сильна втомлюваність, низька працездатність, негативізм, інші негативні поведінкові прояви.
Зазвичай і на жаль, діти з ООП народжуються з неврологічним статусом або набувають його з часом. Від цього страждають три сфери в тій чи іншій мірі: рухова, психічна й мовленнєва. Навіть у разі доброї моторики, це може поширюватися на кисть руки й пальці або на органи оральної мускулатури. Це – індивідуально.
Тому, коли ми в закладах загальної середньої освіти з інклюзивним навчанням маємо таку дитину і складаємо для неї індивідуальну програму розвитку, треба передбачити розвиток дрібної та артикуляційної моторики.
Так, діти з ООП люблять різні природні матеріали, предмети вжитку та побуту. Усе це можна використовувати з розвитковою метою. Однак треба розуміти, що, для чого і як це зробити ефективно.
Чому фраза українського педагога Василя Сухомлинського “Розум знаходиться на кінчиках пальців дитини” така відома і як вона працює? Справа в тому, що Василь Сухомлинський мав серед учнів дітей з ООП. І це був перший освітній кейс, просто ніхто про це не говорив. Але, вочевидь, педагог бачив, що, розвиваючи пальці, покращуються розумові здібності дітей.
А відомий логопед і вчений Михайло Хватцев писав так: “Артикуляційні вправи не тільки покращують рухову функцію тих систем мозку, котрі відстають, але й задіюють у роботу інші мозкові системи, що розміщені поруч”. Так, розвиток дрібної та артикуляційної моторики – це не просто ігри й забави, а потужний інструмент для розвитку розумової активності дітей.
