Багатьом дітям властива динамічна поведінка. Вони із захопленням і величезним інтересом досліджують новий світ, і в цьому немає нічого незвичного. Проте, деяким дітям властиві ознаки поведінки, які характеризують їх як гіперактивні.
Якщо говорити докладно, то у перекладі з латинської “активний” означає діяльний, дієвий, а грецьке слово “гіпер” вказує на перевищення норми. У літературі, в описі таких дітей часто вживаються терміни: “рухливі”, “шустрики”, “вічний двигун”, “живчик” тощо. Деякі автори використовують і такі словосполучення, як моторний тип розвитку, діти з підвищеною активністю. За даними спеціалістів, майже половина дітей страждає на так звану гіперактивність. Не лише у нашій країні, а й по всьому світу кількість таких дітей постійно збільшується. Якщо дитина гіперактивна, то труднощі спіткають не лише її, а і її оточення: батьків, однокласників, учителів…
Гіперактивність зазвичай включає схильність швидко відволікатися, перебувати в постійному неспокійному стані, в нездатності довго концентрувати свою увагу. Ознаки гіперактивності виявляються у дитини вже в ранньому дитинстві. В подальшому її емоційна нестійкість і агресивність часто призводять до конфліктів у сім’ї та школі.
Найяскравіші прояви гіперактивності можна спостерігати у дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку. В цей період відбувається перехід до провідної — навчальної діяльності, і через це збільшується інтелектуальне навантаження: від дітей вимагають вміння концентрувати увагу на тривалішому, ніж раніше, проміжку часу; доводити почату справу до кінця; прагнути до певного результату. Саме в умовах тривалої і систематичної діяльності гіперактивність переконливо заявляє про себе.
Ознаками, що вказують на симптоми гіперактивної дитини є:
- Часті зміни настрою.
- Неспокійні рухи в кистях і стопах.
- Не може спокійно всидіти на місці, коли цього від нього вимагають. Сидячи на стільці, корчиться, вихиляється.
- Багато речей його дратують, виводять із себе.
- Часто відволікається на заняттях.
- В іграх не підпорядковується загальним правилам.
- На запитання зазвичай відповідає, не замислюючись, не дослухавши їх до кінця.
- Вимагає до себе уваги, не вміє чекати.
- Балакучий, не вміє гратися спокійно, тихо. Іноді здається, що він переповнений енергією.
- Часто переходить від однієї незавершеної дії до іншої.
- Заважає іншим, чіпляється до оточуючих, наприклад, втручається в ігри інших дітей.
- .Може нагрубити батькам, учителю, однолітка.
- Легко забуває доручення старших, губить речі, що є необхідними в школі, вдома, на вулиці.
- Похвала та осуд діють на нього сильніше, ніж на інших.
Останні роки проблеми ефективності навчання та виховання гіперактивних дітей стає все більш актуальною і такою, що її обговорюють педагоги і шкільні психологи. Ще кілька років тому у початкових класах гіперактивних дітей було 1—2 на клас, а зараз до цієї групи потрапляють же близько 20-30 % учнів. І цей відсоток постійно збільшується.
Щоб працювати з дитиною із СДУГ у школі було простіше та ефективніше , існують такі поради вчителям як:
- Перед початком основної частини уроку повідомте про планйого проведення, за яким порядком відбуватиметься заняття, що за чим йтиме, які результати очікується досягти.
- На початку заняття нагадайте теми, які вже вивчалисяй на основі яких буде розглядатися нова інформація.
- Нагадайте про правила поведінкина уроці. Й обов’язково перепитайте, чи всі зрозуміли та запам’ятали ці правила. Важливо, аби гіперактивна дитина на цьому етапі вже була включена в процес та “чула” вчителя.
- До початку уроку зазначте, які саме матеріали та предмети будуть потрібні та зверніть увагу учнів, щоб усі ретельно підготувалися (“підручник, зошит, ручка, олівець – підніміть руку, у кого вже все лежить на парті”, “подивись, чого в тебе не вистачає”).
- Зверніть увагу дитини на те, як вона може отримати допомогу вчителя чи асистентапедагога (підняти руку, картку, кивнути головою, зробити щось дозволене під час уроку, щоби не відволікати решту класу).
- Розробіть систему спеціальних заохочень та, за необхідності, покарань. За бажану поведінку можна “нагороджувати” балами, за які вона отримуватиме певні привілеї в школі чи вдома (цукерка, яблуко, додатковий відпочинок, перегляд мультфільму тощо). Натомість, як покарання ці бали можуть “згоряти”.
- Намагайтеся не вимагати від дитини під час виконання складних завдань занадто багато. Якщо він зосереджений на вправі, не звертайте увагу на те, що він крутиться на місці і т.п, адже своїм зауваженням ви можете просто переключити його увагу;
- Розбивайте великі завдання на під завдання, доповнюйте їх зображеннями чи таблицями для розуміння.
- Завжди тримайте гіперактивну дитину у полі свого зору. Краще посадити його на одній з перших парт;
- Будуйте роботу з такими дітьми індивідуально, тому що їм потрібно частіше влаштовувати хвилини відпочинку;
- Спілкуючись, дивіться дитині в очі, виражайте свої думки конкретно і чітко, інструкції мають бути простими і короткими.
- Враховуйте підвищену активність учня та додайте до уроків елементи змагань. Так можна створити додаткову мотивацію;
- Робіть акцент на досягненнях, а чи не на невдачах;
- Збільшуйте кількість похвали та додавайте більше конкретики (“це тобі особливо вдалося”, а не просто “молодець”).
- Зменшіть кількість критичних та пасивно-агресивних зауважень (“ти знову…”, “що з тебе виросте?”), а краще їх зовсім не використовуйте.
- Не кричіть. Це може лише спровокувати ще сильнішу емоційну реакцію у відповідь. Враховуйте, що гіперактивні діти вразливі та емоційні, потрібно будувати всі заняття на позитивних емоціях. Саме ваша впевненість, спокій і чітка подача матеріалу допоможе досягти стабільнішого емоційного стану дітей на уроках та досягти поставлених цілей.
