Останнім часом користується популярністю вислів “запуск мовлення”. Так, звучить гарно і, головне, обнадійливо. Але чи все так просто із цією хорошою та мотивуючою назвою? Вважаю що із цим словосполученням варто бути обережнішим, тому в даній публікації хочу звернути увагу на цей філологічний аспект. Назви “запуск” та “розвиток” схожі за семантикою, адже передбачають дію, що спрямована на удосконалення чогось. В певних контекстах вони можуть бути синонімами, але лише не у випадках, що стосуються мовлення.
Якщо порівняти слова то “запуск” означає швидке приведення в дію чогось, слово “розвиток” передбачає поступове приведення в дію. І власне цей момент є каменем спотикання у спілкуванні з батьками. Саме тому виникла потреба детальніше зупинитися на цьому філологічному аналізі. Здавалося б дрібниця, але періодично бувають моменти, коли дрібниці мають значення: наприклад мама хоче не розвитку мовлення, а запуску, бо потрібно якнайшвидше. Тому варто детельніше розібратись що є що.
Мовлення – це складна багатокомпонентна структура.
Моторика, дихання, голос, слухове сприймання, звуковимова, здійснення складних артикуляційних рухів під час мовленнєвого акту – це фізіологічна складова.
Здатність розрізняти, диференціювати звуки, усвідомлювати їх смислову функцію у словах, запам’ятовування слів та співвіднесення їх з об’єктом, предметом чи явищем, які вони позначають, вміння опанувати складні норми граматики як от зміни слів за родами, числами, відмінками, використання прийменників, дотримання синтаксичної структури речення – когнітивна (розумова) складова.
Комунікація, спілкування, потреба у вираженні думок, намірів – соціальна складова.
Тому миттєво “запустити” цю всю систему не вийде – чарівної логопедичної палички не існує. Потрібен поступовий системний підхід. Якщо дитина не розмовляла і стався стрибкоподібний розвиток мовлення, то це пояснюється тим, що дитина на внутрішньому рівні пізнавала та засвоювала нові слова, осмислювала взаємозв’язок цих слів у простій фразі, вслухалась у звучання слів, активізовувала рухливість язичка, губ , під час ігор – тобто неусвідомлено розвивала передумови розвитку мовлення.
Мовлення це вища психічна діяльність, результат злагодженої роботи фізіології, розумових процесів, пізнавального та соціального розвитку. І часом фізіологічний компонент сформований, а когнітивний чи емоційно-вольовий недостатньо. Іноді на певному етапі розвитку робота психолога чи дефектолога може бути більш потрібна мовчазній дитині аніж логопед. Мовленню передує пізнання. Тому для визначення потрібного індивідуального корекційно-розвиткового маршруту дитини, насамперед потрібно пройти комплексну психолого педагогічну оцінку розвитку.
Отож таке привабливе слово “запуск”, криє в собі оманливі надії що все дуже швидко налагодиться, варто лише знайти того, хто це зробить. А відтак в результаті втрачається час та, вірогідно, надії. Пам’ятайте, що дитину потрібно не “запускати” а “розвивати”, шукати її індивідуальний шлях до визначеної мети та допомагати долати труднощі маленькими кроками. Це не подіє миттєво, однак результати проведеної роботи через певний час проявлять себе. Для так званого запуску шукають одного фахівця (вчителя-логопеда), розвиток передбачає різносторонній вплив на дитину, а значить є велика ймовірність залучення й інших спеціалістів.
У мовленні надавайте перевагу не швидкості, а якості.