Діти, які часто “зависають” у сучасних гаджетах зазвичай не люблять грати в кубики, не збирають мозаїку, не цікавляться книгами. Але на радість батькам вони приголомшливо швидко вирішують головоломки в планшеті. Іноді батьки всіляко підтримують їх в цьому, часто не замислюючись, наскільки шкодять своєму малюкові. У чому полягає ця шкода? В першу чергу, планшет, так само як і комп’ютер, і телевізор, зводить нанівець власну пізнавальну активність дитини. Їй не потрібно нічого вигадувати, не потрібно намагатися щось змінити, якось вплинути на хід гри. Все дано.Вона тільки повинна слідувати певному алгоритму, а то і просто дивитися в екран, де їй навіть уваги не потрібно намагатися утримати, тому як яскраві, насичені кадри, що швидко змінюються, самі заволоділи її увагою. Ви тільки подумайте, чим це може загрожувати в майбутньому. Зростає людина, якій не потрібно проявляти активність, за яку завжди вирішувати буде щось або хтось.
По-друге, дитині стає нецікавий реальний світ. Чи буде дитина, яка на екрані пальчиком збирає пірамідку, цікавитися звичайною пірамідкою, кубиками? Навряд чи. У реальному світі немає таких яскравих кольорів, немає смішних і веселих казкових персонажів, не звучать оплески та музика під час того, як чергове колечко правильно опускається на пірамідку.
Справжній світ починає дитині здаватися прісним, нудним. Ви спостерігали, чим зараз займаються школярі на перервах між уроками? Розмовляють, грають в хрестики-нулики, або, можливо, бігають по класу? Ну, хіба що, на щастя, іноді все-таки бігають. Але здебільшого кожен сидить зі своїм гаджетом. Чому? Та тому, що у віртуальному світі дитині цікавіше, ніж в реальному.
По-третє, страждає емоційно-вольовий і мовленнєвий розвиток. Особливо яскраво це проявляється, коли планшет потрапляє в руки дитині 2-4 років. Як наслідок того, що реальний світ стає нецікавий, вона все частіше віддає перевагу спілкуванню, взаємодії з людьми, розвивальним електронним іграм.
А потім вихователі в садку відзначають, що дитина не прагне грати з дітьми, та й самі батьки бачать, що їхнє чадо на дитячому майданчику грає в основному одне. А як ще розвиватися мовленню, як не в формі комунікацій з оточенням? Ось і виходить, що сучасна дитина 3-х років здатна знайти в маминому телефоні потрібну їй гру, а підійти до іншої дитини, щоб попросити у неї іграшку, вона не може.Для того, щоб наситити підкіркові структури, дитині необхідні дві базові речі: рух і відчуття.
Потрібно наситити його сенсомоторну сферу якнайкраще. Дитина повинна бігати, стрибати, лазити, при чому лазити не тільки по одній і тій самій горі, а й бажано по камінню, по горах, по деревах (з татової та маминою підтримкою, зрозуміло). Калюжі, бруд – як не дивно, тож потрібні дитині. Вона повинна грати не тільки сухим піском, але і мокрим.