Слухове сприймання – є надзвичайно важливим для дитини, адже куди б ми не йшли, нас всюди оточують звуки. Можливість чути та ідентифікувати звуки ми можемо завдяки налагодженій роботі слухового аналізатора – наш мозок формує уявлення про навколишній світ,ми можемо накопичувати необхідну інформацію, дізнатися про наближення загрози, насолоджуватися співом птахів та чудовою музикою. Це також є важливим чинником сприймання і продукування мовлення.
Дитина має навчитись правильно вимовляти звуки, а також разом з цим вміти змінювати силу голосу, темп мовлення, правильно застосовувати інтонаційні засоби виразності. Але перед цим найперше необхідно навчити дитину уважно слухати та чути мовлення оточуючих, тобто розвивати слухове сприймання. Розвиток слухового сприймання – одна з важливих передумов формування звуковимови. Роботу з формування слухової уваги рекомендовано проводитися систематично, з поступовим ускладненням за принципом «від простішого – до складнішого». Звісно починати потрібно з елементарних слухових вправ на знаходження джерела звуку, місця, де звучить, розрізнення звуків за характером відтворення (мовні чи немовні звуки), ідентифікацією почутого (чий це звук, хто або що його видає). Після успішного розвитку вищезазначених складових, варто переходити до більш складніших етапів слухового сприймання – розвитку фонематичного слуху, звукового аналізу і вже потім до звуко-буквенного аналізу.
Однак зупинимось на самому першому етапі – розвитку слухової уваги у дітей молодшого дошкільного віку. Педагогу доцільно використовувати найдоступніші для дитячого сприймання навколишні звуки: сигнали машин, голоси тварин, музичні звуки та ін. На прогулянках, під час ігор, на окремих заняттях (оглядах, екскурсіях, музичних заняттях) малята слухають, як «звучить» вулиця, кімната, ліс, парк, музична скринька, – вправа «Що ти почув?», «Хто це?» (звуки живих істот, голоси живих істот), «Що це?» (звуки, що видають предмети, природні явища). Ще варіант: діти тихо сидять на ігровому майданчику чи в кімнаті а педагог пропонує заплющити очі й послухати вулицю. Через деякий час дозволяє розплющити очі. Кожен по черзі ділиться враженнями: один почув гудок машини, другий – сміх дітей, третій – голос пташки, четвертий – дихання сусіда і т.д.
В роботі з не мовленнєвими звуками в пригоді стануть записи різних звуків, з якими дитина буде почергово знайомитися. Ці звуки можна поділити на категорії, наприклад: «Звуки тварин та комах», «Звуки музичних інструментів», «Побутові звуки», «Звуки вулиці» та інші. Познайомившись з цими звуками та навчившись їх диференціювати дитині буде набагато легше виокремлювати слова з-поміж навколишніх шумів.
Особливе місце в процесі розвитку слухового сприймання займають музично-ритмічні заняття, адже вони не лише сприяють формуванню звуковисотного, динамічного, ритмічного елементів слуху, але й допомагають урівноважити нервову систему, розслабити, сконцентрувати дитину. Займаючись з дитиною можна використовувати музичні ігри («Вгадай, що звучить?», «Повтори за мною?»), співи, гру на музичних інструментах та ін.. Окрім цього, класичну музику можна використовувати для фону під час виконання завдань – це допоможе дитині зосередитись та розслабитися.
Робота над локалізацією звуку. Сприймати звук та розуміти його джерело та напрям – є важливим вмінням. Завдяки цьому ми можемо реагувати на те, коли нас кличуть, посеред великої кількості людей, та йти на зустріч тій людині, ми можемо уникнути небезпеки, чуючи звук автомобіля, що наближається та ін.. за допомогою ігор по типу: «Знайди, де дзвонить!», «Далеко / близько», ми можемо розвивати вміння локалізувати звук.
Робота з мовленнєвими звуками. Є три етапи постановки звуків, а саме: вивчення артикуляційного образу звуку та його механізму відтворення, автоматизація звуку (запам’ятовування звучання звуку в складах, словах і т.д), диференціація звуку (розмежування правильного звуку від дефектного або схожого за звучанням). Для покращення сприймання звуків мовлення, можна використовувати спів, музичні ігри, ігри на розвиток слухової уваги («Злови звук», «Де помилка?»).
Подібні вправи корисні не лише для дітей молодшого дошкільного віку, а й більш старшим за віком дошкільникам, у яких є труднощі з мовленням. Трапляється й таке що подібні вправи варто виконувати й школярам з ООП, скажімо якщо є труднощі тяжкого і найтяжчого ступенів прояву. Але варто пам’ятати що найкращі вправи для підтримки розвитку слухового сприйняття дітей – це ті, які поєднують у собі розвагу та навчання. Розвиток слухового сприймання – є надзвичайно важливим фактором, для засвоєння та функціонування правильного, виразного мовлення.