Розвиток мовлення дитини має три періоди: довербальний (триває до одного року), перехід до активного мовлення (від одного до трьох років) і вдосконалення мовлення (від трьох до семи років).
Довербальний період
Формування мовлення у дитини першого року життя є умовно-рефлекторним процесом. При нормальному мовному спілкуванні дітей з дорослим мовні зв’язки утворюються через наслідування і зміцнюються шляхом рефлекторного повторення – фізіологічної ехолалії. Для того, щоб дитина почала говорити, слухомовний, мовнорушійний аналізатори і органи артикуляції в неї мають досягти певного рівня розвитку. Період від народження до одного року має назву домовленнєвий (підготовчий) період, в якому виділяють чотири етапи: 1-й етап (0 – 3 місяці) – розвиток емоційно-виразних реакцій; 2-й етап (3 – 6 місяців) – поява голосових реакцій, аґукання; 3-й етап (6 – 10 місяців) – формування розуміння мови, активного лепетання; 4-й етап (10 – 12 місяців) – поява перших слів.
Перехід до активного мовлення
Активний словниковий запас однорічної дитини в межах від 2 – 3-х до 15 – 20-ти слів («тато», «мама», «дай», «бах», «ам-ам», «бі-бі» тощо). Вона активніше наслідує мову дорослих, може одним і тим же словом позначати різні дії, предмети. Рівень розуміння дитини переважає над активним словником.
На першому році життя дитина вже активно вимовляє голосні звуки [а], [у], [о], [і] і приголосні [м], [н], [п], [б], [т], [д], [к], [ґ]. На другому році життя дитина активно наслідує мову дорослого, завдяки чому швидко поповнюється її пасивний словник. Розуміє значення дієслів (ходи, сядь, встань, візьми, принеси, пити). Приносить на прохання предмети, бере в однієї людини і передає іншій. Дитина впізнає зображення окремих предметів, дій з картинки, розуміє запитання: «Де кішка?» «Де пірамідка?» «Покажи, де?».
Емоційно виражає згоду або відмову у відповідь на прохання дорослого; словами, звуками супроводжує усі свої дії. Наприкінці другого року життя дитина може виконувати доручення на усне прохання дорослого («Дай кубик», «Принеси чашку»); знає назви предметів, які її оточують, і виконує з ними дії; розуміє назви деяких якостей предметів («маленький», «великий», «хороший», «поганий»).
Альтернативна комунікація
З метою розвитку навичок спілкування і підсилення мовленнєвої активності у дітей раннього віку в разі, коли розвиток вербальної комунікації з певних причин ускладнений або неможливий, використовують альтернативні та допоміжні засоби комунікації: жести, піктограми, фотографії, глобальне читання, комунікативні картинки (PECS), які розвивають символічну функцію мовлення.
Додаткові засоби комунікації допомагають дитині засвоювати основні мовні поняття і переконатися в можливостях свого впливу на навколишній світ. Використання жестів дає дитині можливість не лише чути мову, а й «бачити» та відчувати її. За допомогою жестів виділяється головний зміст мовлення – дитині легше зорієнтуватися в реальності, що швидко змінюється. Жест привертає увагу і забезпечує ефект участі, коли навіть немовна дитина є повноправним учасником розмови.
Сприймання
До початку раннього дитинства в дитини складається предметне сприймання, вона починає сприймати властивості навколишніх предметів, уловлювати найпростіші зв’язки між предметами і використовувати це знання у своїх діях з ними. Це створює передумови для подальшого розумового розвитку, що відбувається в зв’язку з оволодінням предметною діяльністю (а пізніше – елементарними формами гри і малювання) і мовою.
До початку раннього віку дитина опановує зоровими діями, які дозволяють визначити деякі властивості предметів і регулювати практичну поведінку. Однак точність і свідомість такого предметного сприймання дуже невеликі, хоча на перший погляд це і непомітно. Здається, що дитина добре орієнтується в навколишнім оточенні, впізнає знайомі предмети і людей по фотографіях і малюнках. Але в дійсності дитина 2-го року життя ще не може досить точно визначати властивості знайомих предметів – їх форму, величину і колір, а самі предмети впізнає не по сукупності властивостей, а по окремих, що зустрічалися в минулому досвіді.
Підставою для впізнання предметів служать насамперед особливості форми предметів. Колір дитиною спочатку взагалі не враховується, і вона однаково добре впізнає пофарбовані і незабарвлені зображення, а також зображення, пофарбовані в незвичайні, неприродні кольори. Це не значить, як думають деякі, що в ранньому дитинстві діти не розрізняють кольори. Психофізіологічні експерименти показали, що дитина розрізняє не тільки основні кольори, але і їх відтінки, але колір ще не є ознакою, який характеризує предмет.
Найчастіше діти не можуть послідовно, систематично оглядати об’єкт, виявляючи його різні властивості, тому їх сприймання начебто «вихоплює» якусь одну ознаку, що кидається в очі, і по ній «впізнає» предмет. Нерідко це буває невелика ділянка обрисів предмета, з яким дитина зіштовхується при маніпулюванні. Так,
обмацуючи іграшкову пташку з гострим дзьобом, дитина засвоює слово «пташка» і далі іменує так усі предмети, які віддалено нагадують пташку, що мають виступ («дзьобик»).
З цим же пов’язана здатність 2-річних дітей впізнавати близьких людей і предмети по фотографіях, а також на контурних зображеннях, що передають характерні деталі об’єкта. Треба мати на увазі, що діти 2-го року життя не сприймають малюнки чи фотографії як зображення реальних людей і предметів, для них це цілком самостійні об’єкти.
Протягом раннього віку сприймання дитини стає більш точним і осмисленим в міру оволодіння новими видами сприймання, що дозволяють правильно виділяти властивості предметів і вчитися впізнавати предмети по поєднанню цих властивостей. Спочатку діти виконують ці дії в матеріальному плані, потім від зовнішніх орієнтувальних дій вони переходять до зорового співвіднесення. Формується новий тип дії сприймання. Властивість одного предмета перетворюється для дитини в зразок, мірку, якими вона «вимірює» властивості інших предметів. Величина одного кільця пірамідки стає міркою для інших кілець, довжина ціпка – міркою для відстані, форма отвору в коробці – міркою для вкладання туди іграшок і т.д. Поступово дитина починає виконувати предметні дії без попереднього примірювання, тільки за допомогою зорового орієнтування.
У зв’язку з освоєнням зорового співвіднесення дитині 2,5-3 років стає доступним зоровий вибір за зразком (спочатку за формою, потім за величиною, а пізніше – за кольором), що вимагає усвідомлення того, що існує багато різних предметів з однаковими властивостями (наприклад, «жовте», «кругле», «м’яке» і т.д.).
До 3 років дитина більш уважно досліджує новий предмет. Характерно, що оволодіння новим типом дій сприймання веде до того, що зникає широке впізнання предметів по малюнках і на фотографіях, основою якого було їх ототожнення по окремих ознаках.
Діти раннього віку ще не засвоюють загальноприйняті сенсорні еталони як засоби виконання дій сприймання. Зразками при виділенні властивостей предметів дітям служать уявлення про властивості предметів, добре відомих із власного досвіду. Тому при визначенні предметів круглої форми дитина говорить «як м’ячик», зелений — «як травичка» і т.д.
Для появи уявлення необхідні активні дії дитини з цими предметами, тому важливо, розвиваючи предметні дії, пропонувати предмети з явними і неявними розходженнями за величиною, формою, кольором, просторовим співвідношенням деталей. Дослідження показали, що дитина третього року життя здатна засвоїти уявлення про 5-6 форм (коло, овал, квадрат, прямокутник, трикутник, багатокутник) і 8 основних кольорів, хоча ще погано називає їх і не завжди розрізняє тонкі відтінки і розходження між ними.
Разом із зоровим розвивається слухове сприймання, особливо сприймання мови, в основі якого лежить фонематичний слух. Від сприймання слів як нерозчленованих звукових комплексів з особливостями ритмічної будови й інтонацій дитина поступово переходить до сприймання їх звукового складу. Звуки різних типів починають виділятися в слові й орієнтуватися дитиною у певній послідовності — спочатку голосні, потім приголосні. Як правило, до кінця 2-го року життя діти диференціюють усі звуки рідної мови.
Інформацію подано ЗА МАТЕРІАЛАМИ МЕТОДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ОСВІТНІХ ТРУДНОЩІВ ТА РІВНІВ ПІДТРИМКИ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ТА ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ