Порушення ковтання називають дисфагією. Наявність такої особливості розвитку дитини негативно впливає як на фізіологію дитини, так і на розвиток її мовлення.
Дисфагією називають патологічний стан, при якому у людини порушується процес ковтання їжі. Як правило, причиною є наявність різних перешкод на шляху просування їжі з ротової порожнини до шлунку. Дисфагія найчастіше виникає у хворих з серйозними захворюваннями стравоходу. Проявляється проблемами ковтання (англ. difficulty in swallowing): ускладненням або його неможливістю, болем у момент ковтання, потраплянням їжі або рідини в ніс, гортань, трахею. Найбільшу загрозу становить дисфагія у дітей. Дитина сильно змучена, у нього активно виділяється слина, він не може нормально їсти. Треба якомога швидше звернутися за допомогою до лікаря, оскільки це насамперед медична проблема.
Ковтання — це складний процес, який складається з трьох стадій, кожна з яких регулюється нервами, що зв’язують органи травлення з мозком. Перша стадія — це підготовча оральна (ротова) стадія, під час якої їжу прожовують і змочують слиною. Язик проштовхує їжу та рідину в задню ділянку ротової порожнини, у напрямку до горла. (Ця стадія є довільною: ми можемо контролювати жування і ковтання на самому його початку).
Ретельно пережована їжа краще засвоюється, а чим ретельніше малюк жує, тим краще відчувається смак їжі, з’являється харчовий інтерес, який формує звички на все життя. В процесі «жування» відбувається тренування щелепно-лицьових м’язів, що має позитивний ефект на розвиток мовлення. Іноді в невмінні малюка жувати тверді продукти винні його батьки: мами через побоювання, що улюблене чадо може вдавитися, занадто довго годують його протертою їжею, дитячим харчуванням з баночок. Зайва обережність не навчить малюка жувати. Хоча з появою перших зубів немає потреби в ретельному подрібненні продуктів, слід залишати дрібні шматочки. Хоча нерідко відсутність вміння ковтати є наслідком соматичних захворювань.
Далі йде фарингеальна (горлова) стадія, на якій їжа потрапляє з язика у глотку, яка міститься в задній ділянці ротової і носової порожнин. Сенсорні рецептори глотки посилають сигнал у мозок про те, що треба ковтати, і процес ковтання запускається упродовж однієї секунди. Час, протягом якого запускається ковтальний рефлекс, вирішальний для безпечного ковтання. При цьому спеціальний клапан, який має назву надгортанник, закриває вхід у гортань, щоб їжа не потрапила у дихальні шляхи. М’язи горла розслаблюються, і рідина та їжа швидко проходять у стравохід. Надгортанник піднімається, щоб можна було знову дихати. (Ця фаза починається довільно, проте надалі стає мимовільною і ми не можемо її контролювати).
Остання стадія — стравохідна. Рідина тече вниз по стравоходу під дією сили тяжіння. М’язи стравоходу проштовхують їжу у шлунок хвилеподібними рухами, які називаються перистальтикою. М’язова манжетка у місці переходу стравоходу у шлунок розслаблюється, що дає змогу їжі й рідині потрапити у шлунок. (Усі процеси на цій стадії відбуваються мимовільно).
Розлади ковтання відбуваються в тому випадку, коли порушується перебіг однієї або кількох описаних стадій.
У клінічній практиці виділяють кілька видів дисфагії, які можна умовно кваліфікувати за його локалізації:
Ротоглотковий або орофарингіальний. Характеризується утрудненням переходу харчової грудки з глотки в стравохід. Основні причини зводяться до різних м’язовим патологій або порушення в роботі нервової системи;
Стравохідний або езофагеальний, коли відбувається перекривання просвіту стравоходу або порушується рухова здатність його м’язів; неузгодженість скорочень кругових волокон верхнього харчового сфінктера;
Дисфагія, яка пов’язана з передавлювання стравоходу судинами.
Крім видів дисфагії, виділяються ще і ступеня тяжкості, яких 4:
1)відсутність можливості проковтнути лише деякі види твердої їжі;
2)проковтування твердої їжі затрудненно, з м’якою, полужидкой – проблем не виникає;
3)залишається можливість проковтнути тільки рідкий вид їжі;
4)проковтнути що-небудь взагалі немає ніякої можливості.
Причини дисфагії у дітей
Порушення ковтання в дитячій практиці має деякі особливості, що обгрунтовано особливостями дитячого організму. Також окремі захворювання можуть стати причиною порушеного ковтання
ДЦП
ДЦП характеризується значними збоями в роботі центральної нервової системи, що й обумовлює розвиток дисфагії. Саме серед дітей з цим діагнозом найбільше число діагностованих випадків.
Атетоз або гіперкінез
Атетоз, або як його ще називають, гіперкінез характеризується частими мимовільними рухами тілом або його окремими частинами. Дисфагія при атетозі є закономірним наслідком.
Інші хвороби
До числа хвороб, які можуть стати причиною утрудненого ковтання можна віднести склероз, пухлинні процеси в мозку, поліомієліти і ін. Спровокувати дисфагию можуть і запальні процеси, особливо якщо лікування почалося вже на запущеній стадії.
Спадковість і вроджені дефекти
У формуванні дисфагии значення матиме як фактор спадковості, так і стан здоров’я вагітної жінки. Якщо у одного з батьків відзначалися проблеми з ковтанням, то дитині властива схильність до цього також. Стати причиною порушеного ковтання можуть і різні порушення внутрішньоутробного розвитку. Для прикладу, якщо мати перенесла серйозні захворювання в цей період або був сформований дефіцит необхідних речовин для повноцінного росту і розвитку плода.
Збільшення щитовидної залози
Збільшення щитовидної залози буде ускладнювати просування харчової грудки, що розцінюється як механічна обтурація.
Наслідки хірургічного втручання
Хірургічні операції в порожнині рота, глотку можуть стати причиною порушення ковтання. Іноді, це явище тимчасове, іноді – може знадобитися тривале лікування.
Онкологічне захворювання
Доброякісні або злоякісні новоутворення в області обличчя і глотки, часто стають причиною порушення ковтання. Дисфагія може проявлятися різними ступенями тяжкості, але до цих симптомів, приєднуються болі в горлі, за грудиною, що розповсюджується в вухо.о це не самостійне захворювання, а лише наслідок.
Ознаки, які можуть вказувати на наявність у дитини дисфагії.
Якщо у вашого немовляти або старшої дитини трапляється один або більше описаних тут проявів, у неї можуть бути розлади функції м’язів рота, залучених у процесі їжі, або ж вона має розлади ковтання:
- голосне, швидке ковтання;
- “булькаючі” звуки під час ковтання;
- кашель;
- широко розплющені очі або трохи підняті брови під час прийому їжі;
- “слізливі” очі під час пиття або їжі;
- хрипи, що посилюються у процесі годування;
- слабке смоктання (здається, що дитина під час смоктання надто втомлюється);
- недосконале смоктання (дитина не повністю застосовує м’язи губ, язика і щік);
- неспроможність втримати в роті “пустушку”;
- витікання суміші з рота;
- у процесі годування дитина втомлюється;
- зміна кольору обличчя під час годування (ділянки навколо рота і очей дитини біліють або синіють);
- дихання тільки через рот;
- відмова від їжі;
- дитина за кілька разів ковтає те, що набрала в рот за один раз;
- низька спроможність жування (наприклад дитина випльовує їжу, добре не прожовує її, проковтує непрожовану їжу);
- частина їжі залишається в роті після ковтання або в кишені між зубами і внутрішньою поверхнею щік;
- сильна слинотеча, аж до тієї міри, що Ви змушені під час годування переодягати дитину або користуватися підборідником;
- після того, як дитина вип’є кілька десятків (до ста) мілілітрів рідини, вона відмовляється пити;
- важке дихання під час їжі;
- “пихкаючий” тип дихання під час їжі;
- поперхування під час їжі;
- часті хвороби, зокрема застуди, інфекції верхніх відділів дихальних шляхів, гарячка через невідому причину або астма, при якій лікування не дає ефекту;
- хропіння, поганий сон, дихання через рот під час сну.
При підозрі на наявність у дитини дисфагії, варто звернутись до лікарів.
Дисфагія не дає повноцінно розвиватись моториці органів артикуляційного апарату, що, в свою чергу гальмує розвиток елеметнтарних мовленнєвих навичок. Моторні навички м’язів рота — це ті механічні навички, яких потребує дитина для того, щоб адекватно їсти. Наприклад, щоб їсти з грудей або пляшечки, немовлята повинні вміти робити хвилеподібний рух язичком уперед-назад. Щоб добре їсти з ложечки, дитина мусить уміти щільно обхоплювати губами ложечку, аби просунути їжу в рот і далі проштовхнути її язиком до задніх відділів ротової порожнини. Щоб перейти на їжу для дорослих, дитина мусить уміти пересовувати їжу в роті язиком з боку на бік так, щоб шматочки потрапляли на молярні поверхні ясен. Щоб пити з горнятка, малюк повинен навчитися утримувати в роті невелику кількість рідини і збирати її в кульку для ковтання. Якщо дитина з труднощами виконує ті чи інші з описаних навичок, то очевидно, що це зумовлює і її проблеми з харчуванням.
Більш того, фахівці рекомендують привчати дитину до твердих продуктів навіть до появи зубів. Наприклад, під контролем мами можна давати малюкові в руку очищену моркву, а в рот він її сам потягне. Якщо з народження у немовляти розвинений смоктальний рефлекс, то вже до 8 місяців з’являється рефлекс жувальний – дитина бере в рот, кусає іграшки.
Або вважаючи, що грудне молоко – найкорисніше харчування для малюка, мама не вводить своєчасно прикорм, ігноруючи рекомендації фахівців про те, що в 6 місяців маминого молока для правильного розвитку малюка вже недостатньо.
Якщо вас цікавить, як навчить дитину жувати? На допомогу також прийде прорізувач для зубів (гумові кільця для масажу ясен), який чудово тренує жувальні рухи.
Постійно зайнятій мамі без терпіння також буде важко привчити малюка до «дорослої їжі», оскільки значно легше дати дитині пюре, аніж нагодувати її «дорослою» їжею. Один раз отримавши після примх бажану їжу, дитина не буде прагнути навчитися жувати, а буде і далі розраховувати на поступливість батьків.
Для підтвердження діагнозу необхідний цілий комплекс досліджень, за участю відразу декількох фахівців. Перше, з чого починається діагностика – опитування та огляд маленького пацієнта. При підтвердженні попереднього діагнозу, діткам призначають проведення контрастного рентгенологічного дослідження. В якості контрасту використовують барій. Цей візуальний метод дослідження дозволяє виявити можливі пухлини, наявність виразок глотки і стравоходу.
Незважаючи на всю інформативність рентгенографії, цього недостатньо. В обов’язковому порядку необхідно призначення ендоскопічного дослідження, УЗД щитовидної залози, МРТ головного мозку.
В процес діагностики і подальшого лікування залучаються різні фахівці: терапевт, невролог, ЛОР, ендокринолог, гастроентеролог і ін. Лікарі нагадують, що дисфагію і її причину необхідно своєчасно діагностувати, і скласти ефективний план лікування.