Когнітивні функції — це кмітливість, здатність сприймати нову інформацію і запам’ятовувати її, увага, мовлення, орієнтація у просторі і часі, рухові навички. Це найбільш складні функції головного мозку, за допомогою яких здійснюється процес раціонального пізнання світу й забезпечується цілеспрямована взаємодія з ним. Формування і розвиток когнітивних функцій відбувається на основі взаємодії генетичних, біологічних і соціальних факторів протягом усього пренатального і постнатального періоду розвитку людини. Процес розвитку характеризує незворотна, спрямована, закономірна зміна структур життєзабезпечення, в результаті якої виникають нові кількісні і якісні змінами організму. Проблема порушення когнітивного розвитку гостро постає як в Україні, так і у світі, через всеохоплюючий негативний вплив когнітивних порушень на якість життєдіяльності особистості та високу поширеність. Під когнітивними порушеннями розуміють погіршення когнітивних функцій у порівнянні з вихідними індивідуальними, віковими і освітніми рівнями, що впливає на ефективність навчання, життєдіяльності і соціальної адаптації. Зазвичай термін «когнітивні порушення» застосовується до дітей, у яких є певні інтелектуальні труднощі, а також труднощі адаптації. Дитина з порушеннями когнітивного розвитку має низькі показники у двох сферах: 1) розумове функціонування; 2) адаптивне функціонування (здатність самостійно діяти в соціальних умовах і вирішувати відповідні проблеми). Для корекції когнітивних порушень варто задіювати комплекс заходів. Це, перш за все, медикаментозне лікування і психолого-педагогічний супровід. Медикаментозне лікування призначає лікар на підставі результатів огляду, обстеження та після збору анамнезу. Психолого-педагогічний супровід організовує навчальний заклад. Система психолого-педагогічного супроводу має містити роботу з раннього розвитку дитини з акцентом на пізнавальний і психосоціальний розвиток, корекційно-розвивальну, в яку залучена міждисциплінарна команда фахівців, зокрема, психолог, вчитель-дефектолог, батьки й інші фахівці та педагоги.
Як же ж навчати дитину з когнітивними порушеннями?
Навчаючи дитину з порушенням когнітивного розвитку, скористайтеся такими порадами:
- Перш за все, звертайте увагу на всю психічну сферу дитини. Роботу з учнем слід починати зі збагачення чуттєвого пізнання навколишнього світу, тобто набуття тих знань, уявлень, вражень, які із свого часу дитина не отримала під час безпосереднього знайомства з предметами.
- Пам’ятайте про підвищену схильність дитини втрачати увагу. Під час занять з дитиною подбайте, аби навколо неї не було нічого, що могло б відвернути увагу: зайві речі, сторонні шумові подразники, зайва кількість деталей на об’єкті, що вивчається, одноманітні та часто повторювальні завдання.
- Дитина з порушенням когнітивного розвитку потребує допомоги дорослого. Спочатку це може бути дія, яку дорослий виконує рукою дитини, а потім зразок, який демонструє дорослий дитині.
- Часто у таких дітей спостерігається, відсутня мотивація до отримання знань, тому педагогу варто створити оточення, що сприяє досягненню успіху, підкріплювати надію на самого себе, навчати стратегій самоуправління.
- Не менш важливим під час навчання є застосування наявних умінь або навичок до нових завдань, проблем, ситуацій, використання попереднього досвіду для вироблення стратегій, придатних для вирішення подібних проблем. Завданням педагога постає у тому, щоб навчати в різноманітних контекстах, підкріплювати узагальнення, нагадувати учням про необхідність застосування вивченого, практикувати таке застосування.
- Проблеми в ситуаціях «щоденного життя», розуміння себе, соціальне визнання, складнощі дотримання правил поведінки в класі – це труднощі дитини, що пов’язані з адаптацією та соціалізацією. У таких випадках, педагог повинен розвивати соціальну конкуренцію через безпосереднє навчання соціальних навичок, підкріплювати належну поведінку, залучати однолітків для підкріплення належних дій.
- Якщо дитина погано говорить, має труднощі із висловленням думки, бідний активний словниковий запас, недосконалість граматичної будови, то педагогу варто надавати можливість виконувати завдання у письмовому варіанті, але при цьому не переводити усі завдання на письмове виконання, забезпечити дитину додатковими засобами комунікації, заохочувати і стимулювати дитину до активного використання мовлення, надавати приклад та позитивно підкріплювати найменші успіхи дитини.
- Модифікуйте навчальні матеріали так, щоб вони компенсували слабкі сторони дитини.
- Адаптуйте навчальне середовище, в якому учень буде застосовувати новий вивчений матеріал.
- Коли формуєте складні навички, розбивайте урок на окремі етапи.
- Співпрацюйте з батьками, аби вони підкріплювали навчання потрібних умінь і навичок.
- Навчайте, підтримуйте, заохочуйте, дякуйте цим діткам та вірте у їхнє майбутнє!
