18 лютого Міжнародний день синдрому Аспергера.
Міжнародний день синдрому Аспергера відзначають з 2007 року, щоб підвищити обізнаність суспільства про цю групу людей та їхні потреби. Цей день також співпадає з річницею народження австрійського педіатра Ганса Аспергера, який вперше описав даний синдром в 1944р.
З 2013 року Американська психіатрична асоціація об’єднала синдром Аспергера з іншими підтипами аутизму під загальною назвою “розлади спектру аутизму” ( РАС).
Синдром Аспергера – це один із розладів нервової системи аутистичного спектра, який впливає на поведінку та здатність взаємодіяти з оточенням і регулювати сенсорні стимули.
Синдром Аспергера характеризується труднощами в розвитку соціальних і комунікативних навичок, поведінкових і емоційних особливостей, а також повторюваними моделями поведінки та обмеженим колом інтересів. При цьому когнітивні здібності зазвичай залишаються на високому рівні.Дитина може володіти винятковими здібностями в математиці, програмуванні, музиці та природничих науках, а також мати особливо хорошу пам’ять. Багато з них дуже креативні і при цьому схильні неадекватно реагувати на розмову або ситуацію.
Відмінністю синдрому Аспергера від аутизму є високий або нормальний рівень мовлення та інтелектуальних здібностей. Діти з синдромом Аспергера мають чітку мову і розуміння, можуть читати і вивчати мови з двох років. Але при цьому мова часто звучить дуже специфічно і формально, без неправильного використання фраз або сленгу, лише буквальне і прямолінійне викладення змісту. При аутизмі здатність до вивчення мов дуже обмежена, тому процес супроводжується серйозними труднощами. Ознаки аутизму розвиваються в більш ранньому віці, починаючи з 2-3 років, а перші ознаки синдрому Аспергера з’являються після трьох років або в шкільному віці.
Цей день нагадує нам про важливість розуміння, підтримки та прийняття людей із синдромом Аспергера. Ми маємо навчитися бачити їхні сильні сторони і давати їм можливість реалізувати свій потенціал, оскільки вони можуть мати унікальні таланти та здібності, які часто залишаються непоміченими через соціальні бар’єри.
