До початку шкільного навчання дитина повинна правильно та чітко промовляти усі звуки рідної мови. Діти цього віку здатні визначити кількість звуків у слові, їх порядок, місце звука у слові, поділити слово на склади, виділити наголошений склад, користуватися схемою звукового аналізу слів тощо.
Однак якщо в дитини наявні порушення голосу, то успішне формування звуковимови та процеси звукового аналізу без корекційного втручання можуть не відбутися.
Голосові вправи в цілому виконуються без утруднень, в ігровій формі. Часто до одних і тих же посібників можна застосовувати різні звуки. Звуки, в яких задіяний голос, відпрацьовуються спочатку ізольовано, потім в поєднанні з іншими звуками: голосні з голосними, голосні з приголосними в різних комбінаціях.
Звуки чи звукосполуки вимовляються тихо, гучно, беззвучно,повільно, швидко. В першу чергу пропрацьовуються голосні звуки, їх комбінації (АУ, УА, ЕО, ОЕ, ІА, ЕИ тощо). Далі в роботу включаємо приголосні М, Н, В, З, Г, Ж, Й та їх поєднання з голосними (ОВ, ЕМ, МО, НА і т.д.). Таким чином нормалізується тембр, сила, висота голосу. Орієнтуючись на ігрові схеми, дитина з цікавістю виконує голосові вправи.
Позитивний результат логопедичної роботи досягається завдяки великим компенсаторним можливостям дитячого організму. Як відомо, у дитини компенсаторні можливості до відновлення втраченої функції організму вище, ніж у дорослих, і остання відновлюється швидше і краще при створенні відповідних сприятливих умов розвитку, виховання і навчання.
Тому важливо проводити також вправи для розвитку голосу. Подібні вправи рекомендовано проводити на добре знайомих дітям звуконаслідуваннях. Під час занять необхідно стежити за тим, щоб усі звуконаслідування дитина вимовляла на видиху.
«Дівчинка співає пісеньку» – А-а-а, а-а-а.
«Гуде потяг» – У-у-у, у-у-у.
«Болить зуб» – О-о-о, о-о-о.
«Пароплав гуде» – И-и-и, и-и-и.
«Жабенята посміхаються”- І-і-і, і-і-і.
«Заблукали в лісі» – Ау-ау-ау-ау
«Малюк плаче» – Уа-уа-уа-уа.
«Гріємо ручки» – Х-х-х-х.
«Пісенька комарика»- З-з-з-з.
«Граємо на барабані» – Д-д-д-д.
«Гусак сичить» – Ш-ш-ш-ш.
«Жук дзижчить» – Ж-ж-ж-ж
«Гусак» – Га-га-га.
«Зозуля кує» – Ку-ку, ку-ку.
«Корова» – Му-му-му.
Проспівування звуку А на видиху (зробили глибокий вдих, надули животик, плечі не піднімаються, на видиху співаємо «А-а-а-а-а-а-а!»)
Проспівування на одному видиху звукової доріжки а-о-у-и-е (один звук плавно переходить в інший, і кожний тягнеться не менше 2 сек.);
Проспівування на одному видиху звукової доріжки зі зміною висоти і сили голосу (пошепки, тихо, голосно, тоненьким (високим) голоском, низьким голосом);
Проспівування простої мелодії (наприклад, «У лісі, лісі темному, де ходить хитрий лис, росла собі ялинонька, і зайчик з нею ріс…») на звук М чи У. Тобто, дитина робить глибокий вдих, надуває животик, а потім, на безперервному видиху, начебто наспівує тільки мелодію пісеньки («м-м-м-м м-м-м-м…»);
Отож, проведення голосових вправ в комплексі з іншими компонентами корекції мовлення є необхідною складовою розвитку мовлення.