Для розвитку інтонаційного і фонематичного слуху, а також для розширення діапазону мовного голосу використовуються розвиваючі ігри з голосом – це наслідування звуків навколишнього світу. Ігри звуконаслідувального характеру допомагають зіставляти і відтворювати інтонації різної висоти і звуковисотної спрямованості, а також у дітей формується певна невимушеність звукоутворення, легкість і політність мовленнєвого голосу. Вони сприяють зміцненню тендітних голосових зв’язок дітей, та проводяться для підготовки їх до співу, профілактики захворювань верхніх дихальних шляхів, коригують вимову звуків.
Фонопедична вправа «У кого що всередині»
В кульбабок білих – виліталка (діти здувають уявний пух з долоньок)
У мотоцикла – ричалка (діти супроводжують вимову звукозображувального елементу «трр-трр» круговими рухами кулачків).
У годинника – спішилка (діти активно й чітко вимовляють склади «тік-так, тік-так» і виконують коливання з боку в бік вказівним пальцем, імітують маятник годинника)
У дівчат – смішинка (вимовляють склади «ха» й «хі» )
У мишки – пищалка (склад «пі» вимовляється тоненько й швидко).
У вітру – здувалка (двічі довго вдихається повітря).
У каблучків – стукалка (легко й рухливо цокають язиком).
У носа – сопілка (тихенько шмигають носом)
В їжака – пихтілка (пошепки й неголосно чергується склад «пих»).
А в сонця – світилка (кожна дитина співає будь-який звук достатньо довго, щоб учні освоїли надані їм можливості вільного співу).
Фонопедична вправа «Ми сідаєм на літак»
Ми сідаєм на літак, летимо угору так (показують рух літака голосом та рукою вгору)
Випускаємо шасі – приземляємось усі. (показують рух літака голосом та рукою вниз)
З пагорба побіг струмок, (бовтають язиком, зображаючи булькіт струмочка)
Всюди чути спів пташок. (Цінь-цвірінь, цінь-цвірінь).
Вже з бурульок капотить, (клацають язиком, змінюючи форму рота)
Це ж весна до нас спішить. (плескають в долоні)
Фонопедична вправа «На весняні голоси»
Пригріло весняне сонечко – (плавне дихання із змахами руками)
З пагорбів побіг веселий струмочок. (буль-буль-буль, низхідний хід)
До країв наповнив величезну калюжу, (ляп-ляп-ляп, висхідний хід)
Перелився через край (хвиля ш-ш-ш, з підсиленням амплітуди видиху повітря)
І побіг далі. (жур-жур-жур, низхідний рух)
Вибралися з-під кори жучки (ж-ж-ж, низький регістр)
І комашки. (з-з-з, високий регістр).
Розправили крильця (крш, змахують руками)
І полетіли хто куди. (тр-тр-тр, високий регістр).
Раптом під купою хмизу щось зашаруділо.
Це виліз їжачок. (Пих-пих-пих)
Ожив під теплим весняним сонечком мурашник, (шу-шу-шу)
Ліс наповнився пташиними голосами – (цвірінь, цвірінь)
От і прийшла весна. (Кластер)
Фонопедична вправа «Взимку»
Сніжинка разом зі своїми сестрами солодко спала в сніговій хмарі. (діти роблять на звук «ш» коливання вверх, вниз)
Прилетів холодний північний вітер і завив, (гліссандо на звук «у» знизу вверх)
Потряс, поштовхав хмару. (тр-р-р в низькому регістрі)
Посипалися з хмари на землю сніжинки, (ой-ой-ой, низхідний рух)
Зібралися на землі великі кучугури. (на звук «а» то посилюючи звучання, то затихаючи)
Фонопедична гра «Лабораторія Хмаринки»
Дослідниця: Подивіться, в яке незвичайне місце ми потрапили! Це лабораторія Хмаринки. Тут якісь дивні предмети. (Пляшечки, стакани) Я навіть не знаю, що з ними можна зробити.
Діти: А давайте на них заграємо!
Дослідниця: Що ж, спробуємо. (Бере пляшечки, показує, що з ними робити)
Дмухає у пляшечку – ось тут поселився теплий вітерець.
Бовтає пляшечкою – ось тут шелест моря.
Булькає в стакані соломинкою – це дзюрчання весняного струмочка.
Переливає воду із склянки у склянку – а це пісенька веселого дощика.
А тепер спробуйте і ви, діти. Створимо музику весни. (Можна під якусь мелодію)
Фонопедична вправа «Зустріч зими»
Одного зимового ранку у віконце оселі, де мешкала маленька дівчинка, постукала пташечка (тук-тук-тук). Своїм візитом вона повідомила про настання зими. Тільки-но дівчинка вибігла на поріг, як її підхопив легенький вітерець (ш-ш-ш). Побігла дівчинка по першому сніжку, що так приємно порипував під ногами (рип-рип). Раптом налетіла хурделиця і вітрисько загудів (у-у-у), лякаючи дівчинку. Але вона весело засміялася (ха-ха-ха), адже довго чекала на зиму, і радісно посміхнулася морозному сонечку (діти демонструють посмішки).