Тяжкі порушення мовлення – це стійкі специфічні труднощі у розвитку мовленнєвої функції, які характеризуються порушеннями вимови, граматичного ладу мовлення, бідності словникового запасу, а також у порушенні темпу і плавності мови.
До тяжких мовленнєвих порушень відносять алалію, афазію, ринолалію, дизартрію при загальному недорозвиненні мови, заїкання.
Діти з тяжкими порушеннями мовлення відрізняються наявністю низки психологічних особливостей, викликаних наявними мовленнєвими труднощами. У таких дітей зустрічаються:
- Не сформованість фонематичної системи мови, що є основною перешкодою в оволодінні читанням та письмом.
- Труднощами слухового сприйняття. Вони проявляються при ринолалії, дизартрії, але найбільш грубі порушення зустрічаються при сенсорній алалії. В особливо важких випадках дитина взагалі не розуміє звернену до нього мову, не реагує на власне ім’я.
- Недостатній розвиток зорового сприйняття. Спостерігаються труднощі з впізнаванням подібних графічних літер, замінах та спотворенні на письмі графічно схожих рукописних літер.
- Порушення просторових уявлень. Дітям складно орієнтуватися в просторових відношеннях, як «праворуч», «ліворуч», «спереду», «ззаду».
- Проблеми із пам’яттю, увагою, уявою. Дитині складно зосереджувати увагу на освітніх завданнях, встановлювати причинно-наслідкові зв՚язки. Уява дитини недорозвинена, негнучка, швидко виснажується.
Серед загальних ознак можна назвати низький рівень рухливості, сором’язливість, замкнутість, нерішучість, і навіть почуття неповноцінності.
Дитині може бути важко встановлювати контакти з іншими людьми та підтримувати дружні відносини, що може призвести до їх соціальної ізоляції і навіть стати причиною виникнення у них депресії. Тому всім тим, хто працює з дітьми з тяжкими порушеннями мовлення, важливо забезпечувати індивідуальний підхід до таких дітей та створювати для них підтримуюче та стимулююче середовище в освітньому закладі.
Також, під час навчання дітей з тяжкими порушеннями мовлення варто враховувати комплексний підхід, що передбачає корекційну роботу, психологічну підтримку та роботу з батьками.
Корекційна та психологічна робота передбачає адаптацію чи модифікацію освітніх програм, відвідування психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг, облаштування сприятливого освітнього середовища тощо.
Робота з батьками включає надання методичної та психолого-педагогічної підтримки.
Саме завдяки комплексному підходу педагогам вдається допомогти дітям з тяжкими порушеннями мовлення подолати труднощі у мовленнєвому розвитку та досягти успішних результатів у навчанні.
Загальні рекомендації щодо навчальної діяльності:
- Уважно проаналізувати інструкцію до завдання на предмет наявності складних для сприймання слів і вдосконалити її так, щоб дитина зрозуміла;
- Визначити прийнятий для дитини обсяг завдання, обрати правильний темп його виконання, збільшувати час на виконання завдання;
- Створити доброзичливу атмосферу для відповідей дитини: достатньо гучно, виразно, повільно ( у разі потреби, повторюючи сказане необхідну кількість разів)звернутися до дитини, забезпечити її необхідними «опорами»( усім, що полегшує висловлення думки: картинками, предметами, додатковими друкованими матеріалами, алгоритмами виконання завдань, підказками педагога);
- Постійно відмічати прогрес дитини, порівнюючи попередні й поточні досягнення самої дитини, коректно відноситись до дитини, виховувати толерантність у інших дітей;
- Пропонувати спочатку завдання, які дитина здатна виконувати з легкістю і отримати схвальну оцінку за їх виконання;
- Запропонуйте інший спосіб виконання завдання (якщо учень не може читати, поясніть усно, якщо не сприймає на слух – подайте у письмовому вигляді);
- Надавати можливість виконувати письмові роботи олівцем з метою попередження напруження, пов’язаного зі «страхом помилок» та постійних виправлень.
- Дізнайтеся про можливості використання спеціальних комп’ютерних програм (наприклад, перетворення друкованого тексту в аудіовідтворення), інших технічних засобів, залежно від особливостей навчання конкретного учня.