Розлади аутичного спектра – це загальний розлад розвитку, що має неврологічну природу і характеризується такими проявами як:
- стійкий дефіцит комунікації та взаємодії;
- обмежені що повторюються, прояви поведінки, дій та інтереси;
- гіпер-/гіпочутливість до сенсорної інформації;
- негативне ставлення до змін;
- проблеми з увагою та особистою безпекою;
- розлади настрою.
У нашій країні розлади аутичного спектру входять до класифікації хвороб МКХ-10 під кодом F84.0 – «Дитячий аутизм». Цей діагноз може поставити дитині лише дитячий психіатр.
На сьогоднішній день достовірна природа аутизму невідома. Серед основним причин виникнення розладів виділяють спадкові чинники і вплив середовища.
Розлади аутичного спектра— психічне порушення, для якого властиві аномальна поведінка й труднощі у соціальній взаємодії. Від дитини з нормотиповим розвитком дитина з РАС зовнішньо нічим не відрізняється. Утім, вона може важко йти на контакт, тривалий час не говорити, часто повторювати однакові рухи. Також вона може негативно відреагувати на гучні звуки або світлові подразники. Дитину з РАС нерідко вважають дивакуватою, оскільки вона може бігти невідомо куди, кричати, бо не вміє словесно висловити свої думки та бажання. Зазвичай це має дивний вигляд. Здебільшого діти із РАС живуть у своєму особливому світі.
У деяких дітей з розладами аутичного спектра спостерігаються різні за ступенем прояву інтелектуальні труднощі, однак інтелектуальна недостатність не є характерологічною ознакою. Такі діти можуть мати хороші інтелектуальні здібності та обдарованість у певній сфері. Особливості проявів, рівень здібностей дітей, а також інші характеристики при розладах аутичного спектру можуть бути у різноманітних комбінаціях, а труднощі можуть мати різні ступені тяжкості (від цілковитого занурення у власний світ та відсторонення від оточення до мінімальних аутичних проявів, таких як: захоплення винятково власними інтересами та значні труднощі під час спілкування, взаємодії з людьми). Головна особливість інтелектуального розвитку дітей з розладами аутичного спектра – це здатність виконувати завдання з конкретним змістом і нездатність виконувати завдання аналогічної складності абстрактного характеру.
У дітей із розладами аутичного спектра спостерігаються і сильні сторони, серед яких:
- схильність до впорядкованості, завершеності, структурованості;
- переважання невербального інтелекту;
- високорозвинена механічна пам’ять;
- здатність до запам’ятовування знакових систем;
- здатність бездоганно та без відволікань виконувати ті дії, яких навчені;
- високорозвинена здатність орієнтуватись у просторі і часі;
- абсолютний музичний слух.
Також, індивідуальними сильними сторонами особи з РАС є їх захоплення. Якщо спиратись на ці захоплення у процесі навчання і взаємодії з такими дітьми, то в них виникне мотивація виконувати те, що просить дорослий. Процес навчання (як соціальних, так й інтелектуальних умінь) варто розгортати навколо сфери зацікавлення дитини з розладами аутичного спектра.
Опираючись на сильні та слабкі сторони дитини ключовими навчальними цілями для дітей з РАС повинні бути соціально-комунікативні навички, оскільки дитина повинна усвідомлювати, хто біля неї і що вони роблять разом. Також важливим є формування позитивного досвіду взаємодії з одноліткам. Це найкраще відпрацьовувати в парі з іншою дитиною: педагог проводить заняття за розробленою структурою, асистент педагога вчить дитину слухати, бачити, відчувати, враховувати присутність іншої дитини, дотримуватись черговості при виконанні вправ.
Для успішного набуття соціального досвіду дитині з розладами аутичного спектра необхідно опанувати такі фундаментальні вміння:
- здатність підтримувати контакт з іншою особою;
- уміння виконувати соціальні ролі (вихованця/учня), дотримуватися простих правил поведінки у групі з однолітками;
- уміння наслідувати, імітувати дії дорослого (рухи різної складності, поведінку, мовлення);
- здатність до відгуку(діалогу) як реакція на ініціативу іншої людини;
- здатність проявляти власну ініціативу( попросити, звернутись по допомогу, вибачитись) соціально прийнятим чином;
- мати сформовані навички самообслуговування.
Так, як діти із розладами аутичного спектра мають труднощі із взаємодією та комунікацією, у ході спільної взаємодії з ними варто використовувати правило п’яти «non»:
- Не говоріть голосно;
- Не робіть різких рухів;
- Не дивіться пильно в очі дитини;
- Не звертайтеся безпосередньо до дитини;
- Не будьте занадто активними і нав’язливими.
Щоб працювати з дитиною із РАС у школі було простіше та ефективніше, варто дотримуватись таких рекомендацій як:
- Заздалегідь підготовлюйте індивідуальні завдання на випадок втоми або незадоволення з боку дитини;
- Для поліпшення просторово-часової орієнтації можна створити план групи або класу із зазначенням розташування об’єктів, а також влаштувати розпорядок дня дитини за допомогою карток.
- Створюйте ситуацію успіху в тих суб’єктах, де дитина найбільш компетентна, щоб діти звертались до нього за допомогою.
- Встановіть правила пов’язані з моніторингом ефективності:дозволяйте відповідати на поставлені завдання у будь-якій формі( письмовій, усній, на комп’ютері тощо)
- Надавайте додатковий час для написання діагностичних робіт та дозволяйте їх переписати;
- Не порівнювати дитину з іншими дітьми, стежте за динамікою розвитку дитини;
- Візуалізовуйте правила;
- Організовуйте заходи, спрямовані на налагодження взаємин у колективі (пісні, ігри з м’ячем тощо)
Вчителі, працюючи з дітьми з розладами аутичного спектра перш за все повинні знайти індивідуальний підхід до дитини, вивчити особливості та інтереси дитини, а в подальшому підбирати, адаптувати та модифікувати навчальні матеріали до потреб дитини та пристосовувати дитину до умов навколишнього середовища.