Синдром Дауна – одне з найпоширеніших генетичних порушень, спричинене наявністю додаткової хромосоми у 21-й парі. Хоча термін «синдром Дауна» з’явився понад сто років тому, тільки в останні десятиліття медики, психологи та педагоги почали трактувати його трохи інакше, ніж раніше. Слово «синдром» означає безліч ознак або особливостей. Назва «Даун» походить від прізвища лікаря Джона Ленгдон Даун, який вперше описав цей синдром в 1866 році. У 1959 році, французький професор Лежен довів, що синдром Дауна пов’язаний з генетичними змінами. За статистикою одне немовля з 700-800 з’являється на світ з синдромом Дауна, і присутність таких людей у нашому житті не така велика рідкість, тому суспільство повинно мати правильне уявлення про їхні особливості та приймати їх як тих, що живуть серед нас. Наявність синдрому Дауна зазвичай виявляється невдовзі після народженн дитини. Зайва хромосома впливає на стан здоров’я та розвитку мислення малюка. Тому в одних дітей із синдромом Дауна можуть бути серйозні порушення здоров’я, в інших – незначні. Наскільки пристосованою до життя стане така дитина, залежить від низки чинників. Ступінь впливу цих факторів на кожного окремого може бути різною, але всі вони впливають на процес його розвитку та навчання.
Типові особливості, що ускладнюють розвиток та навчання дітей із синдромом Дауна:
- Порушення сенсорного сприйняття, внаслідок підвищення порога відчуттів, а також часто зустрічаються проблем зі слухом (до 20%) та зором (60 – 70%); зниження темпу сприйняття.
- Сповільнення у моторному розвитку – у розвитку загальної, тонкої та артикуляційної моторики.
- Нерівномірність розвитку та тісний зв’язок когнітивного розвитку з розвитком інших сфер (рухової, мовної, соціально-емоційної розвитком).
- Специфічні особливості мислення:
- предметно-практичне мислення, при якому для створення цілісного образу необхідно використати кілька аналізаторів одночасно (зір, слух, дотик, нюх, смак, кінестетика);
- обмеженість уявлень;
- труднощі із встановленням послідовності (дій, явищ, предметів);
- низький рівень узагальнення матеріалу та недостатність умов;
- недоступність для розуміння абстрактних понять та значні проблеми формування понять взагалі;
- труднощі становлення навичок та перенесення знань та навичок з однієї ситуації в іншу, об’єднання нової інформації з вивченим матеріалом;
- труднощі вирішення практичних проблем, що виникають, відсутність обліку обставин, заміна гнучкої поведінки завченими багаторазово повторюваними діями;
- низька здатність оперувати кількома поняттями одночасно;
- порушення цілепокладання та планування дій;
- більш короткий період концентрації;
- труднощі з умінням узагальнювати, розмірковувати та аналізувати .
- Глибоке недорозвинення мови цих дітей часто маскує справжнє стан їх мислення, створює враження нижчих пізнавальних здібностей. Однак при виконанні невербальних завдань (класифікація предметів) деякі діти можуть показувати такі самі результати, як і інші вихованці.
У формуванні здатності до міркування та вмінні доводити твердження діти з синдромом Дауна відчувають значні труднощі. Низька здатність до узагальнення та формування абстрактних понять, що лежать в основі розумової діяльності, роблять для багатьох дітей із синдромом Дауна неможливе вивчення окремих шкільних предметів.
Труднощі із мовлення характеризуються:
- недоліками у вимові звуків, основними причинами чого є поєднання невеликої ротової порожнини та слабкої мускулатури рота та язика;
- пасивний словник набагато багатший за активний, тобто, вони розуміють чужу мову краще, ніж свою;
- прогалини в освоєнні граматичних конструкцій, причому, чим довша фраза, тим більше виникає проблем із артикуляцією; здатність скоріше освоювати нові слова, ніж граматичні правила;
- труднощі у розумінні завдань;
- уповільнене формування відповіді на питання, що призводить до менших можливостям брати участь у спілкуванні, що автоматично веде до зменшенню мовного досвіду, який дозволив би йому вивчити нові слова, структури речення; зменшення практики, яка робила б мову більш зрозуміла.
- Недостатність слухової короткочасної пам’яті та обробки інформації, одержаної на слух, значно ускладнює процес навчання. Слухова, зорова, тактильна, кінетична пам’ять характеризується гіпомнезією (зменшеним обсягом).
- Нестійкість активної уваги, підвищена стомлюваність та виснаженість, короткий період концентрації уваги призводять до того, що діти легко відволікаються, виснажуються. Саме тому навчання в загальноосвітній школі на загальних підставах для таких дітей дається важко.
- Уява. Образ не виникає в уяві, а сприймається лише візуально, тому у дітей виникають труднощі у здатності співвідносити частини малюнка і з’єднувати їх у ціле зображення.
- Поведінка. Характеризується, в основному слухняністю, легкою підпорядкованістю, іноді ласкавістю, готовністю робити те, що їх попросять. Діти легко вступають у контакт. Вони дуже різні: одні з них мляві та апатичні, інші, навпаки, збудливі та неспокійні. Можуть зустрічаються і різноманітні поведінкові розлади: інфантилізм, різкі перепади настрою, обмежена саморегуляція афективних проявів.
- Емоції. У дітей з синдромом Дайна відзначаються труднощі з виявленням елементарних емоцій. Зазвичай емоційні реакції по глибині не відповідають причинам, що їх викликали. Найчастіше вони виражені недостатньо яскраво, хоча трапляються й надто сильні переживання з незначного приводу. Доступні страх, радість, смуток, переляк, але складні емоції на кшталт подиву або збентеження відсутні і важко розпізнаються навіть в інших людей. У дітей позитивні емоції спостерігаються частіше, ніж негативні. При невдачі вони зазвичай не засмучуються, самокритичність знижена. Не завжди можуть правильно оцінити результати своєї діяльності, і емоція задоволення зазвичай супроводжує закінчення завдання, яке при цьому може бути виконане неправильно. Вони не вміють заздрити, довго злитися, мстити. Як дорослі, так і діти із синдромом Дауна вміють бути щасливими. І цьому можна в них повчитися.
- Особистість. В особистісному плані цим дітям більшою мірою властива навіюваність, наслідуваність діям та вчинкам інших людей. У деяких із цих дітей спостерігаються епілептоїдні риси характеру: егоцентризм, надмірна акуратність. Однак більшості дітей притаманні позитивні особистісні якості: вони лагідні, дружелюбні, врівноважені, люблять слухати музику, їм притаманне почуття ритму. Дуже рідко зустрічають агресивні діти із синдромом Дауна, і зазвичай це поведінка легко піддається корекції. Завдяки тому, що ці діти емоційні, контактні, їм можна допомогти, якщо з ними наполегливо доброзичливо займатись.
МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ДИТИНИ ІЗ СИНДРОМОМ ДАУНА
Існує велика кількість методик, що дають змогу ефективно навчати та розвивати дітей із синдромом Дауна. Але цей процес важче і триваліше, ніж засвоєння аналогічних умінь і знань звичайною дитиною. Чим раніше починати заняття з дитиною, тим більше шансів досягти успіхів. Основним дидактичним принципом у навчанні таких дітей є залучення не одного, а різних органів чуття при сприйнятті інформації. Насамперед необхідно забезпечити унаочнення, а для покращення результату навчання використовувати дотик, слух і кінестетичні відчуття. Наприклад, певний матеріал показати, озвучити, дати можливість доторкнутись (якщо це можливо) тощо. Процес засвоєння нових знань повинен відбуватись маленькими кроками; одне завдання доцільно розбивати на кілька частин. Заняття треба зробити якомога цікавішими і приємними для дитини. Усі, навіть найменші, досягнення та успіхи дитини відзначати похвалою та заохоченням.
Методика формування основних рухових навичок (ОРН). Ця методика розроблена Петером Лаутеслагером, голландським фізіотерапевтом, праці якого присвячені проблемам рухового розвитку та спеціалізованої допомоги дітям із синдромом Дауна. Методика застосовується для дітей від трьох місяців до 3–4-х років. Вона охоплює тестування рівнів розвитку основних рухових навичок дітей і складання програми відповідних занять. Методика реалізує функціональний підхід до стимуляції розвитку дітей, дає змогу оцінити динаміку розвитку та оптимально спланувати заняття; спрямована на абілітацію дитини, попереджає та корегує відхилення в руховому розвитку малюка. Оволодіння руховими навичками забезпечує дитині певний рівень незалежного існування, дає змогу навчитись усього, що вміють звичайні діти. Успішний розвиток моторної сфери дитини стимулює її психічний розвиток і комунікаційну сферу.
«Маленькі сходинки». Це програмно-методичний супровід ранньої педагогічної допомоги дітям із синдромом Дауна, що спонукає їх до більш повної взаємодії з навколишнім світом. Розроблений в австралійському університеті Маккуері, він з успіхом застосовується в багатьох країнах. Методика описана у 8-ми книгах, в яких представлено основні принципи і прийоми навчання. Навчальні плани програми охоплюють певні сфери розвитку дитини: загальну моторику, мовлення, рухову активність, навички дрібної моторики, самообслуговування, соціальні навички. Остання книга містить перелік умінь, які визначають розвиток дитини, а також серію таблиць, що допомагають проводити тестування малюків.
Соціально-психологічна модель Портаж (Portage). Методика, розроблена у США в 70-х роках минулого століття, з успіхом використовується в багатьох країнах світу. Метою Портаж є робота із сім’ями, котрі виховують дитину з особливими потребами. Сім’ю відвідує фахівець у питаннях домашніх відвідин. Процес корекції дитини забезпечує команда, в яку входять керівники проекту, фахівці, які володіють методикою, і спеціально підготовлені волонтери. Батьків учать спостерігати за дитиною, планувати досяжні цілі та заохочувати бажану поведінку. Програма Портаж передбачає стимуляцію немовлят, соціалізацію, розвиток пізнавальної діяльності, рухової активності, мовлення, навичок самообслуговування. У методиці Портаж послідовно описані всі навички, уміння та знання, які внаслідок цілеспрямованого навчання повинна опанувати дитина. У ній визначено: чого, коли і як учити.
Методика розвитку мовлення й навчання читання Ромени Августової. Це оригінальна методика розвитку мовлення дітей із синдромом Дауна. Автор займається педагогікою мовлення, просто та доступно роз’яснює у своїй книзі «Говори! Ти це можеш», як навчити розмовляти дитину зі складними порушеннями розвитку, як спілкуватися з такою дитиною, допомогти розкрити здібності і творчий потенціал. Діти, які займаються за методикою Августової, не тільки добре опановують усне мовлення, а й із захопленням учаться читати.
Засоби альтернативної та додактової комунікації(АДК). Мовлення дітей із синдромом Дауна часто незрозуміле для оточуючих. Це зумовлено затримкою мовленнєвого розвитку, порушеннями звуковимови та просодики. Для того щоб дати дитині можливість порозумітися з оточуючими, необхідно використовувати засоби альтернативної та додаткової комунікації. Засоби АДК, які довели свою ефективність у роботі з дітьми із синдромом Дауна: піктограми, МАКАТОН, Льоб-система, система спілкування за допомогою обміну картками (PECS), технічні засоби комунікації, комунікативні планшети тощо. Засіб АДК вибирають відповідно до індивідуальних потреб і можливостей дитини.
Іпотерапія. Корекційна верхова їзда – іпотерапія – дуже ефективна та багатофункціональна для вирішення завдань реабілітації дітей із синдромом Дауна. Вона розвиває рухові, сенсорні, емоційні та психологічні здібності дітей. Спілкування з кіньми, догляд і турбота про них підвищують почуття довіри, терпіння, знижують тривожність. Іпотерапія розвиває інтелектуальні здібності дітей, сприяє їхній соціальній адаптації та кращому пристосуванню до життя. Методикою проведення занять з іпотерапії володіють спеціально навчені викладачі.
Система «Нумікон». Дитині із синдромом Дауна важко засвоїти знання з математики, навіть елементарні, необхідні в повсякденному житті. «Нумікон» – це набір навчальних матеріалів і спеціально розроблена методика для засвоєння основ математики. Числа в наборі наочного матеріалу представлені формами-шаблонами, пофарбованими в різні кольори, що робить їх доступними для зорового й тактильного сприйняття. У набір входять кольорові штирі, панель і картки із завданнями. Маніпуляції дитини з деталями ведуть до того, що дії з числами стають наочними та відчутними. Це дає змогу навчити дітей із синдромом Дауна основ математичних знань.
Поради педагогам
Навчання:
- Обговорюйте з дітьми план дій і самі дії до початку виконання: малюйте плани на дошці, в календарі, вішайте фотографії конкретної діяльності або план на окремий день. Так ви впорядкуєте структуру дій і їхню послідовність.
- Виділяйте більше часу на завершення виконання завдання.
- Допомагайте дитині встановити структуру гри й роботи.
- Розбивайте завдання на окремі послідовні невеликі частини.
- Уникайте абстрактної інформації, замініть її конкретною і візуальною.
- Фрази будуйте просто, чекайте відповіді від дитини. Використовуйте прості речення.
- Очікуйте від дитини належної поведінки. Усі діти несуть відповідальність за свою поведінку.
- Допомагайте дитині зосередитися на завданні, щоб ніщо не відвертало її увагу.
- Пов’язуйте навчання із повсякденним життям.
- Співпрацюйте з батьками, аби вони підкріплювали навчання потрібних умінь і навичок: здійснення покупок, відвідування поліклініки, проїзд у громадському транспорті тощо.
- Знайдіть інформацію про спеціалізоване програмне комп’ютерне забезпечення, розроблене для допомоги в навчанні читання та спілкування.
- Заохочуйте дитину висловлювати свої побажання, а не лише відповідати «так» чи «ні».
- Підтримуйте увагу дитини через, наприклад, візуальний контакт.
- Колили формуєте складні навички, розбивайте урок на окремі етапи.
- Будьте готові частіше повторювати вказівки,інформацію, ніж ви це робите для інших учнів класу.
- Модифікуйте навчальні матеріали так, щоб вони компенсували слабкі сторони дитини.
- Адаптуйте навчальне середовище, в якому учень буде застосовувати новий вивчений матеріал.
Соціальні навички:
- Допомагайте учневі розвивати самостійність; так у нього зростатиме самоповага й покращиться соціальна взаємодія.
- Ознайомте дитину й оточуючих з ознаками синдрому Дауна. Проведіть загальне обговорення, під час якого слід розглянути індивідуальні особливості й широку різноманітність варіантів розвитку дитини. Ваша власна поведінка й сприйняття будуть моделлю для наслідування всього класного колективу.
- Заохочуйте таких дітей до взаємодії та спілкування з іншими ровесниками через гру та спільну діяльність у класі.