Інтелектуальні порушення – це труднощі у розвитку дитини, які позначають стійко виражене зниження пізнавальної діяльності, що виникло на основі органічного ураження центральної нервової системи, переважно головного мозку.
Інтелектуальні порушення в дитини залежно від інтенсивності ураження кори головного мозку можуть виявлятися різними якісними характеристиками прояву: від легкого ступеня до помірного, тяжкого та глибокого ступенів. Ступінь прояву інтелектуальних порушень відображається на особливостях фізичного та психічного розвитку дитини.
Діти з легкими інтелектуальними порушеннями:
- Мають труднощі у концентрації уваги;
- Переважає фразове мовлення, пасивний словник над активним;
- Працюють самостійно з частковим супроводом дорослого;
- Потребують додаткового часу, індивідуальних інструкцій, вказівок , нагадування;
- Уповільнення розвитку відчуттів;
- Низька мотивація до знань;
- Мислення конкретне та обмежене досвідом, низька здатність до узагальнення та абстрагування;
- В підлітковому віці розуміють свою несхожість, тому часто є депресивні та тривожні стани.
Діти з помірними інтелектуальними порушеннями:
- Опановують поняття, що мають конкретний побутовий зміст, при цьому слабкою стороною виступає нездатність до самостійного понятійного мислення;
- Мовлення: окремі слова, фрази. Розуміння мовлення на побутовому рівні.
- Потребують постійної допомоги з боку дорослого;
- Їм важко даються соціальні сигнали від інших:
- Опановують більшість навичок самообслуговування;
- Потреба в розширених інструкціях та опор.
Діти з тяжкими інтелектуальними порушеннями:
- Грубе недорозвинення рухової сфери, діти не вміють бігати і стрибати, їм важко переключатися з одного руху на інший;
- Сприйняття поверхове та недиференційоване;
- Увага характеризується мимовільністю, часто розсіяна;
- Мислення конкретне;
- Мовлення та комунікація на мінімальному рівні, використовують невербальні форми комунікації;
- Потребують щоденної регулярної допомоги, супроводу та самообслуговування.
Діти з глибокими інтелектуальними порушеннями:
- Мовлення не розвинене, присутні окремі звуки;
- Уникнення контакту з іншими;
- Потребують постійного розвитку та реабілітації;
- Відсутня пізнавальна діяльність;
- Є малорухливими та мають значні моторні порушення ;
- Мають порушення смаку та нюху;
Виявлення інтелектуальних порушень у дітей виступає важливим чинником у наданні освітніх послуг закладом освіти і пристосуванні освітнього середовища до можливостей та особливостей інтелектуального розвитку дитини.
В освітньому процесі інтелектуальні порушення характеризуються поняттям “інтелектуальні труднощі” і описані п’ятьма ступенями прояву:
Труднощі І ступеня прояву: наявність поодиноких, незначних проявів, особливостей функціонування когнітивної сфер. Дитина сприймає неповно окремі явища навколишньої дійсності, уявлення неповні, не точні. Під час навчання відмічаються незначні труднощі при розподілі уваги, дитина не відразу переходить від одного виду вправ до інших, їй потрібен час. Має тимчасові, непостійні, короткотривалі, ситуативні, незначні порушення пам’яті. Поодинокі труднощі, які можуть проявлятися в недостатньо повному усвідомленні поставлених завдань, спричиненому наявністю неуважності, розгальмованості, гіперактивності, імпульсивності. Спостерігаються незначні труднощі в монологічному зв’язному мовленні. Дитина вміє підтримати тему розмови, відповідає на запитання, однак для неї складно поставити запитання іншому. Відчуває незначні труднощі в опануванні різних способів здобуття знань, умінь і навичок.
Труднощі ІІ ступеня прояву: є наявність значних особливостей функціонування когнітивної сфери. Сприймання характеризується поверховістю і недостатньою узагальненістю. Дитина правильно сприймає об’єкти в звичному для них стані, при зміні умов сприймання цього часто не відбувається. Сприймання простору, просторові відношення часто визначаються неправильно. Дитина плутає поняття «ліво – право». Спостерігається нездатність до цілісності сприймання, яка знижує результативність продуктивних видів діяльності, зокрема малювання та конструювання. Значні труднощі в роботі, що потребує зосередженості. Дитину відволікає будь-який сторонній подразник, увага нестійка, швидко розсіюється при роботі більше ніж з двома об’єктами. Увагу важко розподілити навіть на два об’єкти (наприклад, при порівнянні літер). Переключення уваги залежить від зацікавленості роботою. Має труднощі під час запам’ятовування літер і цифр, таблиці множення, віршів. Значні труднощі під час збереження інформації, тому відтворює в основному окремі, найбільш яскраві фрагменти. При цьому усвідомленість відтвореного часто відсутня, також відзначається спотворення і порушення послідовності подій. Труднощі під час виконання усних та письмових форм домашніх завдань. Труднощі під час виконання письмових самостійних та контрольних робіт. Завдання, що вимагають застосування навичок читання та (або) письма, призводять до уповільненого темпу під час їх виконання.
Труднощі ІІІ ступеня прояву: наявність виражених особливостей функціонування когнітивної сфери. Виражені труднощі у сприйманні навколишнього середовища: не досліджує предметів, не виявляє зацікавленості і не ставить запитань дорослим. Дитина помічає менше предметів навкруги, не завжди виокремлює головне і тому часто опиняється дезорієнтованою в новій для себе ситуації. Дитині складно диференціювати відтінки кольорів, вона може сприймати квадрат як прямокутник або ромб, коло як овал і навпаки. Дивлячись на предмети або їх зображення, дитина не помічає властивих їм істотних елементів. Не може зосередитись на поясненні вчителя, на своїй діяльності, відволікається і тому часто помиляється в процесі виконання знайомої, вивченої діяльності. Дитина може запам’ятати вдвічі менший обсяг одночасно наданих для вивчення об’єктів (наприклад, із семи об’єктів дитина запам’ятає три). При цьому запам’ятовування залежить від ступеня абстрактності матеріалу, що пропонується для запам’ятовування. Чим абстрактніший матеріал, тим менше дитина його запам’ятає. Дитині складно використовувати вже засвоєні знання у нових умовах. Дитині властиво не сумніватися у правильності своїх припущень, не помічати власних помилок. Мовлення вирізняється збідненістю як пасивного, так і активного словника. Дитина не розуміє конструкцій із запереченням, їй складно підтримувати бесіду, оскільки вона не завжди розуміє запитання співрозмовника.
Труднощі IV ступеня прояву: наявність значно виражених особливостей функціонування когнітивної сфери. Значно виражені труднощі при розподілі уваги, під час навчання відмічається зниження зосередженості та стійкості уваги, яка швидко розсіюється і внаслідок цього дитина часто не розуміє того, про що їй говорить дорослий. Увагу дуже важко концентрувати, вона нестійка, і тому дитина часто відволікається. Дитині важко навіть на короткий час сконцентруватися на оточенні. Внаслідок цього у неї складається коло неточних уявлень про навколишній світ. Дитина має значні труднощі з переключенням уваги між завданнями або видами діяльності, потребує більшого часу та додаткових інструкцій. Байдужа до процесу оволодіння знаннями, уникає завдань, які вимагають розумового напруження. З запитаннями звертається надзвичайно рідко. Відповіді дорослих її не цікавлять. Виражені труднощі при порівнянні предметів, часто орієнтується на несуттєві ознаки, не виділяючи основних. Не розуміє часових та просторових понять. Виконує завдання за наявності постійної організаційної та супровідної допомоги. Особливості мовленнєво-комунікативної діяльності призводять до виражених труднощів розуміння усних висловлювань та формування власних. Виражені труднощі у процесі спілкування, що призводить до неможливості висловлювати власну думку або така думка занадто примітивна. Самостійне мовлення носить характер окремих, нечітко оформлених слів. Більшість своїх висловлювань підкріплює невербальними засобами комунікації – мімікою, жестами, рухами тіла тощо.
Труднощі V ступеня прояву: наявність особливо сильно виражених особливостей функціонування когнітивної сфери різного ступеня прояву в поєднанні з іншими особливостями функціонування рухової, мовленнєвої, емоційної сфер. Особливо сильно виражені труднощі адаптації до умов життєдіяльності в побуті та більш широких суспільних відносин. Дитина має низький рівень здатності пристосування в побуті, соціально-емоційній сфері, спілкуванні. Дитині притаманна моторна слабкість; невмілість іноді носить такий характер, що їй потрібно значно більше часу для опанування навичок самообслуговування і санітарно-гігієнічних навичок. Потребує щоденної регулярної допомоги, супроводу та догляду.
Важливо вчасно помітити прояви труднощів у дитини та виробити той план дій, за допомогою якого можна допомогти дитині подолати ці труднощі, запобігти їх переростанню в більш серйозні проблеми в підлітковому віці, такі як загальна шкільна неуспішність, асоціальна і девіантна поведінка.
Загальні рекомендації щодо розвитку когнітивної сфери та навчальної діяльності:
- Збільшення часу на виконання завдань;
- Поділ складного матеріалу на частини, блоки. Спрощення інструкції;
- Використання наочності, що має мінімальну кількість відволікаючих деталей;
- Мінімальна кількість нових термінів, понять на одному уроці;
- Опора на сильні сторони дитини( наприклад, розуміння простих інструкцій, списування з індивідуальної картки чи дошки тощо)
- Модифікація змісту освіти до потреб дитини, що полягає у зменшенні обсягу та спрощенні характеру матеріалу, спрощенні складного матеріалу;
- Постійне повторення та закріплення матеріалу;
- Урізноманітнення методів та прийомів навчання. Врахування інтересів та вподобань дитини;
- Створення алгоритму дій для дитини, що за чим має відбуватися у школі, на уроці, в їдальні;
- Орієнтуйтесь на досвід дитини, готовність дитини до навчання, а не на реальний вік;
- Привчайте до почерговості спілкування (картки: Вчитель – Учень);
- Створення умов, які стимулюють учнів до навчання та запобігають виникненню втоми;
- Тісна співпраця з батьками дитини.