Функціональні слухові труднощі – це труднощі, які полягають в обмеженні життєдіяльності різного ступеня прояву слухової функції. До категорії «порушення слуху» включають усі порушення: від незначного до повної втрати слуху (глухоти).
Розрізняють порушення слуху:
- постійного характеру ( ушкодження равлика внутрішнього вуха чи нервових шляхів, що ведуть від внутрішнього вуха до головного мозку);
- порушення, що піддаються хірургічному впливові (порушення провідності звуку через канал зовнішнього вуха до барабанної перетинки і середнього вуха);
- порушення обробки слухової інформації, тобто труднощі з концентрацією слухової уваги ( не є результатом хвороби/пошкодження вуха).
За статистичними даними, близько 10–12% населення має той чи інший ступінь зниження слуху.
Частково зниження слуху компенсується слуховими апаратами та кохлеарними імплантами. За належних умов навчання у дітей з порушеним слухом формується мовленнєве спілкування та розвивається мовленнєвий слух, що дає їм можливість достатньо успішно навчатися у звичайних школах, отримувати вищу та професійну освіту.
Особи з порушеннями слуху здобувають освіту всіх рівнів у закладах з інклюзивним навчанням, спеціальних закладах, групах, класах.
Батьки дитини мають право обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття освіти. Особи з порушеннями психофізичного розвитку, у тому числі з порушеннями слуху, як і особи з нормотиповим розвитком, можуть реалізувати своє право на освіту шляхом формального, неформального або інформального навчання
Заклад, що надає освіту особам з порушенням слуху, має дотримуватися принципів універсального дизайну та, за необхідності, використовувати засоби розумного пристосування; мати необхідну матеріально-технічну та навчально-методичну базу; фахівців з відповідною підготовкою (педагогів, які володіють сучасними педагогічними технологіями, асистентів учителів/вихователів, штатних або залучених спеціальних педагогів та інших фахівців) для врахування особливих потреб кожної дитини.
Педагог самостійно або разом з асистентом учителя обирає методи, прийоми та засоби навчання, розробляє дидактичні матеріали. Час на вивчення тем, розділів, модулів педагогові слід розраховувати самостійно та коригувати залежно від того, який рівень попередньої підготовки мають учні, які труднощі виникають під час засвоєння матеріалу та які потреби учнів впливають на процес засвоєння. У центрі уваги педагога завжди мають бути індивідуалізовані стратегічні цілі, способи максимального залучення дитини до навчального процесу.
Для максимального засвоєння навчального матеріалу застосовують адаптації та модифікації.
Адаптації змінюють характер навчання через добір освітніх підходів, навчальних матеріалів, стратегій, технологій навчання і оцінювання. Навчальні цілі, рівень освіти, вимоги до досягнень при цьому не змінюються. Натомість модифікації змінюють навчальні цілі, передбачають інший (нижчий) рівень освіти. Відбувається спрощення змісту або концептуальної складності навчального матеріалу.
Під час навчання дітей з функціональними слуховими труднощами педагог може скористатися такими рекомендаціями:
- зважати на миттєвість сприймання значно меншої кількості інформації, порівняно з однолітками без порушень слуху;
- чергувати навантаження на слуховий та зоровий аналізатор для зменшення втомлюваності й відволікання;
- використовувати умовні позначення для пред’явлення завдання;
- надавати покрокові інструкції, алгоритми, зразки виконання завдань;
- вживати додаткові прийоми для усвідомлення змісту та запам’ятовування матеріалу (наприклад, піктограми);
- зображати матеріал за допомогою схем;
- адаптувати текст;
- використовувати додаткові орієнтири (зразок виконання, початок виконання, опорні слова, малюнки тощо);
- забезпечувати достатню кількість повторень.
- використовувати різні комунікативні засоби, словесну, жестову мови, дактилювання;
- мотивувати дитину до навчальної діяльності за допомогою ситуації успіху, з опорою на досвід та інтереси дитини.